Діагностика

Діагностика

Діагностика

Діагностика

Діагностика

Діагностика

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

Поліклініка

В полях

В полях

В полях

Терапія

Терапевтичний цикл

Терапія

Терапія

Терапевтичний цикл

Терапія

Хірургія

Хірургічний цикл

Хірургія

Хірургія

Хірургічний цикл

Хірургія

Про нас

Catalog-2014
2

Наша пацієнтка, мукачівчанка Георгіна, або, на закарпатський манер - Дьордіка - вже з двох років від народження мріяла стати... медиком. А тому, з притаманною лише дітям наполегливістю займалася "лікуванням" усіх рідних та близьких, сусідів, знайомих і, звичайно, всіх песиків, курчаток та качаток... Тож в родині ніхто й не сумнівався, що зростає майбутній медичний працівник. Так воно і сталося - в 1991 році дівчина отримала диплом Хустського медичного училища за спеціальністю "Медична сестра".

    - Власне, моя спеціальність дозволяла працювати медичним працівником в дошкільних, шкільних та лікувально-профілактичних закладах. Ще під час навчання на випускному курсі медичного училища я напросилася проходити стажування у своєму місті в дитячій хірургії обласної дитячої клінічної лікарні. Відверто, через значні психо-емоційні навантаження це, на мою думку, напевне найважче відділення в медичній установі. Однак вони мене не лякали, а сама робота з дітьми мені дуже подобалася. Інколи доводилося виступати в деяких питаннях психологом: діти відчували моє бажання їм допомогти і ставилися до мене з довірою та прихильністю.
    Очевидно, зауваживши таку самовідданість молодого спеціаліста обраній професії, вже через рік дівчину "забрали" з дільниці в дитячу хірургію, в якій вона і пропрацювала наступні три роки.
    Ще в пам'яті той важкий економічний стан, що на початку дев'яностих паралізував усі галузі української ккономіки. Тож коли в лікарні перестали виплачувати зарплатню Георгіна постала перед непростим вибором - на що та як жити далі.


    - Мені, як молодій дівчині, хотілося мати стабільний дохід, можливість купувати для себе бодай-якісь речі. Так сталося, що мене із сестрою Іветтою виховувала лише наша мама Любов Іванівна. То ж довелося із медициною попрощатися та розпочати пошуки нової роботи.
    Якось вона розповіла про свою журбу одній з подруг - Анжеліці, яка на той час працювала медичною сестрою у військкоматі. Та пообіцяла чимось зарадити, а за деякий час і каже:
    - Знаєш, тут є одна військова частина, там зараз набирають дівчат на якусь чудернацьку спеціальність - "планшетист".
    І з цими словами вона записала дівчині на папері номер військової частини, адресу, військове звання та прізвище командира - майор Грищенко.
    Як зізналася моя героїня замолоду її світогляд щодо військових був значно скупішим: було чимало хибних стереотипних думок про військову службу та, власне, і про самих військових. Вона довго вагалася, адже в родині до армії ніхто не мав жодного відношення, не було "служивих" навіть серед знайомих або їх оточення.
    - Я досі не можу пояснити ті свої страхи. І коли б не моя молодша сестра, яка мало не силоміць притягнула мене до КПП військової частини примовляючи: "чого ти боїшся,  хіба тебе там з'їдять? Ніхто тебе силою туди не затягне". Я не знаю - чи переборола б себе. І сміх, і - гріх.
    Так буває і ви можете не повірити, але вже перше знайомство з майбутнім командиром повністю змінило моє життя.... Нас зустрів дуже приємний, імпозантний молодий чоловік, з гарними манерами та військовою виправою. Він відразу заволодів нашою увагою і після бесіди я вже не уявляла себе без військової служби.
   - Напевне з остраху я виклала перед ним усі на той час наявні документи - диплом медсестри, масажиста, трудову книжку і, звичайно, військовий квиток, адже медики - люди військовозобов'язані. Ось так я і почала свою військову кар'єру: 18 років віддала військовій службі - спочатку "планшетистом", а згодом "диктором".

    ***
    Власне, Георгіна ніколи не була худенькою: мінімальна вага становила 97 кілограмів, щоправда за зросту в 185 см. І, відверто, вони їх у дівоцтві мало турбували. А максимальна - ще не так давно сягала 150 кілограмів.
    - Проблеми розпочалися під звершення другої вагітності: плід важив п'ять кілограмів... Лікарі мене відразу попередили про те, що самій народити буде складно, і що найкращим виходом буде кесарів розтин. Звичайно, я була на все готова, аби лишень все пройшло без ускладнень.. Однак оминути їх після операції мені не вдалося: я втратила багато крові, довго лежала в реанімації, було дуже погано. Медикам вдалося врятувати моє життя і про мій подальший вигляд, на той момент, ніхто не думав - рятували життя, за що я їм безмежно вдячна. В мене й до того був порушений обмін речовин, а після лікування гормонами я почала стрімко набирати вагу. Хочу сказати, що їла я, як всі інші та, навіть, менше - буквально била себе по руках.
    Розпочавши власну боротьбу із зайвою вагою, закарпатка від самого початку пішла хибним шляхом - жорстко голодувала і від цього в жінки почалися запаморочення, особливо у транспорті, купувала різні таблетки, біологічні добавки. Коли виникало відчуття голоду тамувала його усіма доступними методами, та це не допомагало - вага постійно зростала. І ще одне - якщо до цього вона була товстою і здоровою, то після проведених експериментів вона стала товстою і хворою. Салат з капусти, варене яйце та чай - таким був її щоденний раціон раціон, але Дьордіка все рівно була товстою. Яких тільки препаратів не було у її сумочці - тайських, китайських, таїландських, а ще були плавання, біг - та вага залишалася незмінною. Неймовірно, але в її віці дівчата мріють важити якихось 50 кілограмів, а вона - сто (!).
    - Якось я роздобула через знайомих телефон відомого київського професора Тодурова, який займається шунтуванням шлунку. Суть цього методу полягає в тому, що відрізається частина шлунку, це радикальна міра, але ефективна. Після такої операції людина не може багато з'їсти і, таким чином, худне до відповідних розмірів. У мене ж шлунок був досить великим - якщо уявити, то операційний шов у загальній довжині складав би 22 см. І ніхто не давав гарантії того, що він заживе без ускладнень, не розійдеться. Це дуже великий ризик, але навіть на той ризик я була готова, тому що я вже не могла терпіти. І, звичайно, надмірна вага заважала мені виконувати свої обов'язки за штатною посадою. Адже військова служба вимагає від нас бути постійно у відмінній фізичній формі, бути спроможним виконувати завдання за призначенням.
    - Я дуже люблю військовий однострій, і взагалі, пишаюся тим, що проходжу військову службу в Збройних Силах України, тому необхідно було щось кардинально вирішувати у своєму житті. З кожним наступним роком ситуація лишень погіршувалася - після служби у мене було лише одне бажання - заснути, але його "перебивали" болі в ногах. Тут варто сказати, що при своїх "півтора" центнерах, я мала відносно малий розмір ноги - 41. Повірте, це були важкі часи для мене - в усіх сенсах. Так, мені казали, що я гарна та вродлива, а я їм у відповідь - навіть найгарніша дівчина у світі немає важити дев'ять пудів. Були й образи на оточуючих, котрі в своїй простоті могли кинути мені в обличчя: "... меньше надо жрать". Але їм було невтямки, що їхній чудовий метаболізм дозволяє їм смакувати усім, чим душа бажає, мені - ні. Мене це дуже засмучувало - навіть мій чоловік Віталій - їсть від мене у чотири рази більше, але в нього надмірної ваги немає. Якби ж я їла стільки, як він, то важила б вже усі 220 кг - я це точно знаю і як людина, і як колишній медик.
Отож жінка зважившись на рішучий крок зателефонувала до Києва і поговорила з професором, який запевнив її в тому, що оперативне втручання кардинально змінить життя. "Будете їсти, коли захочете, що захочете і завжди будете стрункою", - казав він їй.
    - Я ледь не закохалася у ці його слова, однак цьому завадила озвучена професором ціна радикального рішення моєї проблеми - від 50 тисяч гривень - орієнтовно. Що ми тільки не передумали про те, як назбирати таку суму - і кредити взяти, і під проценти позичити, і ще там щось. Але ж - двоє дітей, мама у мене тоді хворіла, у чоловіка мама старенька 77 років - завдання здавалося нереальним до виконання. Та все ж після довгих вагань ми з чоловіком прийшли до того, що гроші необхідно якимось чином дістати  - адже моїй мамі та свекрусі необхідна здорова донька, дітям - здорова мама, а чоловікові, відповідно - здорова дружина. Він мене розумів, як ніхто, але і я розуміла, що наше сімейне життя дещо втратило яскравість усіх фарб.
    Розпочата реформа Збройних Сил, не пройшла безслідно і для підрозділу, в якому проходить службу Георгіна Лутак. Тож кількість особового складу зменшилася, а стресових ситуацій - побільшало. Це, опосередковано призвело до того, що Георгіна з високою температурою потрапила до Мукачівського військового госпіталю. Певний час аби не додавати ще більшого навантаження своїм колегам вона ще займалася самолікуванням, але...
    - Щиро зізнаюся - якби не мій командир, який мало не силоміць "вигнав" мене зі служби - то було б все значно гірше. Вже в госпіталі виявилося, що у мене дуже низький гемоглобін і  вердикт був однозначним - у Львів на обстеження й лікування. Ви собі навіть уявити не можете, який розпач мене охопив - як я там буду: незнайоме місто, люди, відірвана від звичного середовища - дійшло мало до нервового зриву.
    Все ж таки за підтримки чоловіка Віталія та опанувавши себе розпочала своє лікування у терапевтичному відділенні Військово-медичного клінічного центру Західного регіону під опікою лікаря Миколи Ільчука. Надзвичайно тактовна, чудова людина.... він відразу скупав мене у морі позитивних емоцій. ... все буде добре, не переживайте... ми вас підлікуємо і ви повернетеся на Закарпаття у новій формі та значно здоровішою.
    Тут, необхідно, повернутися на декілька місяців у минуле. Інша подруга Дьордіки - Наталя - навесні минулого року проходила лікування у Львові і жінки чимало часу провели у телефонних розмовах. Під час однієї Георгіна обмовилася аби та дізналася чи не можуть військові лікарі допомогти вирішити її проблему. Подруга швидко про все дізналася і, крім того, домовилася про консультацію у профільного спеціаліста. Однак нерішучість та страхи тоді стали на заваді, як тепер вже відомо - доленосній зустрічі.
    - Після того, як мене "поставили на ноги" в Центрі та справа йшла до виписки, якось спало на думку... а чому б не проконсультуватися у лікаря, якого мені рекомендувала Наталя - адже про мою проблему лікар вже знає. Однак спочатку вирішила порадитися з лікарем Ільчуком. Так і сказала - хоч  йду вже на поправку, але дуже б хотіла завітати до Юрія Яринича. Все відбулося, як так швидко - Микола Петрович не довго думаючи бере до рук телефон і за мить каже дослівно наступне... Юрію Васильовичу. От біля мене зараз знаходиться закарпатська красуня із квітково-звабливим ім'ям Дьордіка, то вона просить аби ви її проконсультували.
- Приймеш!
- А, з нетерпінням чекаєш!
- Ну то вона вже йде...
Маючи гіркий досвід жінка відразу вирішила дізнатися вартість операції, яка, приємно її вразила - близько чотирьохсот умовних одиниць. Не тямлячи себе від радості вона була готовою лягти на операційний стіл того ж дня.
    - Одним словом - у середу я мала виписуватися з терапії, а натомість - в п'ятницю мені зробили операцію, після якої на світ народилася нова людина... І це без перебільшення.
    Мій другий лікар - Юрій Васильович став для мене вже, як рідний. Таке враження, що я його знала вже давно. Він приділив мені стільки часу та уваги, що я навіть забула наскільки далеко мій рідний дім, близькі та родичі.  Так вийшло, що ніхто не зміг приїхати до мене, але повірте, я цього і не хотіла. Я почувалася цілком комфортно і захищеною.
    Сама операція пройшла для мене непомітно, адже виконувалася під наркозом, а вже в суботу змогла пересуватися по кімнаті, а в неділю - їсти. При чому коли я запитала лікаря що мені можна їсти, його відповідь мене фактично шокувала - все що хочете і скільки хочете..  Я не могла цьому повірити... на операцію я йшла з вагою 138 кілограмів, а за наступні сім післяопераційних днів  скинула безповоротно ... вісім кілограмів. Але навіть не це головне - найголовніше що я відчула що змінило докорінно все - ставлення до їди, само ідентифікація, погляди на життя, переосмислення цінностей.Під час першого обходу мене запитали лікарі чи маю я скарги
     - Скарг немає, життя прекрасне... такою була моя відповідь.

Коментар: хірург вищої категорії, кандидат медичних наук, підполковник медичної служби  Юрій ЯРИНИЧ.
    Проблема надмірної маси тіла є  надзвичайно актуальною. В Україні аліментарно-конституційним ожирінням страждають 29,7% жінок та 14,8% чоловіків. Це пов'язано насамперед з нераціональним і незбалансованим харчуванням. Часто медикаментозне лікування, дієтотерапія, виснажливі тренування в спортзалі не дають бажаного ефекту щодо схуднення і це зумовило пошук нових альтернативних методів лікування ожиріння, що сприяло стрімкому розвитку баріатричної хірургії.
    Нами успішно виконується один з видів гастрообмежувальних (зменшуючих об'єм шлунка) операцій - поздовжня безексцизійна гастроплікація (гофрування великої кривини). Втручання здійснюється малотравматичним лапароскопічним способом, що сприяє швидкому (5-7 днів) відновленню працездатності, поверненню до звичного способу життя. Таким чином, в результаті цієї операції зменшується об'єм шлунка, що викликає стійке відчуття насичення при невеликій кількості спожитої їжі.
Переваги даного хірургічного втручання:
    • значне і стійке зниження маси тіла, часто кінцева маса тіла наближається до ідеальних значень.
    • позитивний вплив на перебіг цукрового діабету (значне зниження дози чи відміна цукрознижувальних препаратів).
    • нормалізація ліпідного обміну.
  • виражений позитивний ефект на перебіг інших захворювань, що тісно пов'язані з надлишковою масою тіла (артеріальної гіпертензії, дихальної недостатностi, бронхіальної астми, рефлюкс езофагіту, захворювань опорнорухового апарату, периферійних вен, дисфункції яєчників та ін.).
    Кожен пацієнт перед хірургічним втручанням підлягає ретельному обстеженню, що дає змогу чітко встановити покази та протипокази до даного типу втручань. Використання сучасного обладнання, якісних витратних матеріалів, чуйне і відповідальне ставлення до кожного пацієнта забезпечує добрі безпосередні та віддаленні результати лікування даної категорії пацієнтів.
На сьогоднішній день пацієнта Георгіна Лутак позбулася 28 кілограмів надмірної ваги і, за її твердженням, це лише початок.

Відео

212467
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
За минулий тиждень
За місяць
За минулий місяць
Уся статистика
275
548
3478
184765
6526
13358
212467

Ваш IP: 66.249.78.94
Дата: 2014-07-13 12:39:06

Наша адреса:

79010
м.Львів
вул. Личаківська, 26

Телефони:
(032) 275-95-00
факс (032) 275-57-95

Приймальне відділення:
(032) 275-57-85

Відділ маркетингу:
(032) 275-13-14

Електронна пошта:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.